Сучасні реалії українського суспільства, що включають повсюдні суперечності ідентичностей, які функціонують під дією різних чинників, пов’язаних з актуальними і перспективними векторами соцієтального розвитку, актуалізують потребу виявлення шляхів і можливостей досягнення та підтримання конвергенції суспільних процесів на основі подолання чи, як мінімум, зниження таких протиріч на основі осмислення їхньої сутності, чинників, трансформацій і впливу. Означене спонукає і до розгляду більш глибоких детермінант ідентичностей, зокрема в межах дослідження соціально-психологічних особливостей соціальної солідарності в умовах суспільних трансформацій. Мета статтіполягає соціально-психологічному дефініюванні соціальної ідентичності в контексті дослідження соціальної солідарності в умовах трансформаційного суспільства. У статті представлено результати теоретико-методологічного аналізу соціальної ідентичності як сутнісного ядра соціальної солідарності. Проаналізовано різні підходи до розуміння соціальної ідентичності в межах психології та на міждисциплінарному рівні, в результаті чого прийнято за основу розуміння соціальної ідентичності як внутрішньої динамічної чітко ієрархічної системної структури особистості, що виступає основою відчуття належності до великих соціальних груп та формується й функціонує в процесі взаємодії з ними впродовж усього життя. Представлено результати дослідження змістовно-процесуальних характеристик соціальної ідентичності, її чинники і механізми. Запропоновано авторське трактування соціальної ідентичності як відкритої, системної, відносно завершеної і водночас динамічної багатоаспектної й різновимірної психологічної структури, що базується на усвідомлених та неусвідомлених конструктах і в цілому формується й функціонує в умовах соціальної взаємодії впродовж життя. Наголошено на ключовій ролі ідентичності в контексті досягнення і підтримання соціальної солідарності. У межах осмислення соціальної ідентичності як наскрізного механізмусоціальної солідарності теоретично виокремлено та обґрунтовано етномовну, регіональну (етнічно-територіальну), економічно-майнову та релігійну ідентифікації як процеси та механізми досягнення відповідних ідентичностей, що складають ядро соціальної ідентичності особистості.Перспективами подальших досліджень визначено емпіричне вивчення соціальної ідентичності як компоненту особистісного потенціалу солідарності, який виступає системою індивідуальних відмінностей, у тому числі в контексті конвергенції / дивергенції суспільних процесів з метою солідаризації (згуртованості) або ж десолідаризації (роз’єднання) в умовах активних суспільних трансформацій, ускладнених кризою та дизінтеграційними впливами різного походження.