У статті автор аналізує характерні риси пропаганди воюючих держав на Східному фронті у роки Першої світової війни. Зазначимо, що почалася Перша світова війна у той час, коли пропаганда не високо оцінювалася європейськими державами. Питання громадської думки ігнорувалося, оскільки війна вважалася справою професіоналів, генералів, солдатів і дипломатів. Однак пропаганда як інструмент стратегії та політики виявилася дуже успішною в роки Першої світової війни, особливо в Центрально-Східній Європі. Жорстокість мови пропаганди стала одним із довготривалих побічних ефектів війни. Звісно, що кожен реагував на пропаганду по-своєму, залежно від впливу свого класу, свого соціального середовища та політичних переконань, ступеня розчарування у своїй країні, своєї індивідуальної ситуації, а також чинника часу. Проблематику пропаганди в роки світової війни 1914–1918 рр. активно вивчали західні історики минулих десятиліть. Їхній дослідницький фокус в основному був зосереджений на Західній Європі і тільки в останні роки почали з’являтися наукові праці, присвячені пропаганді на Східному фронті. Ця тема отримала назву «Війна духу» чи «Krieg der Geister», як її прийнято називати у німецькомовній науковій літературі. Окреслена тематика набула популярності серед зарубіжних вчених упродовж ХХ століття, а її ключовим складником були французько-німецькі взаємини. Ключова увага приділена текстовим матеріалам діячів, які працювали на пропагандистські структури ворогуючих альянсів у роки Першої світової війни. Звісно, що зважаючи на події сучасної війни Російської Федерації проти України, ми приділили місце й українському аспекту інформаційно-пропагандистського протистояння періоду Великої війни 1914–1918 рр