Останніми роками дедалі більше уваги приділяється професійному становленню особистості. Комунікативна компетентність є одним із важливих факторів професійного успіху лікаря, необхідною навичкою ХХІ століття. Відповідно перед вищими установами медичного спрямування постає питання про необхідність вивчення орієнтації та факторів, які впливають на професійне самовизначення, успішне провадження діяльності, формування у майбутніх лікарів знань та навичок ефективної комунікативної взаємодії. Проникнення у сферу медичного обслуговування передових технологій, широке використання новітньої техніки, а також застосування ефективних принципів управління вимагають обліку особистісних факторів, як у процесі професійної підготовки, так і протягом усього професійного шляху суб'єкта лікарської діяльності. Сьогодні є достатньо підстав розглядати професійне становлення суб'єкта праці як двоєдиний процес, що включає формування сукупності знань, умінь та навичок, з одного боку, та професійно значущих особистісних психологічних якостей, з іншого.