Війна є одним з найпотужніших джерел травматинчного досвіду. Упродовж останніх п’яти років наше суспільснтво також постало перед аналогічними проблеманми. Унаслідонк збройногон конфліктун на Сході України поширенимн став посттравнматичний синдром серед учасниківн антитеронристичної операції як наслідок травматинчного військовон го досвіду. За даними досліджень, проведенних у різних країнах, значне число військовних, а також члени їх родин мають широкий спектр симптомінв психічнинх розладів, що виявляютнься через певний час після війни. Кризові події останніх років в Україні – зовнішня агресія, соціальнноекономічна та політичнан нестабільність – спричиняютьн значне психоемоцн ійне напруження в суспільстн ві. В цих умовах питання психологін чної допомоги різним верствам населеннян стає вкрай актуальнним. Сім’ї ветеранінв є однією з таких категорійн співвітчнизників. Родини несуть посилене емоційне навантажнення під час очікування чоловікінв із зони бойових дій та після їхньої демобілінзації, нерідко стикаютьнся зі складнимни психоемоцн ійними станами, психологнічними реакціямни ветеранінв на етапі їхнього повернення до мирного життя. Виражене емоційне і фізичне напруження відчуваюнть дружини колишніх бійців, як найближчні ветерананм люди, що повсякденно спостерінгають наслідки бойового травмування, турбуютьнся за відновлення демобілінзованих та часто беруть на себе відповіднальність за забезпечнення життєдіянльності родини. Тому, зважаючи на можливі ускладнення життя в сім’ях ветеранінв, зокрема проблеми їхніх дружин, фахівці розгляданють цю категоріню жінок як окрему групу, що потребує професійної психологнічної допомоги.