Стаття присвячена одній із актуальних проблем сучасної молоді шкільного віку – підвищенню рівня рухової активності. Зокрема, досить тривалий час науковці звертають увагу на необхідність перебудови навчальновиховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах і безпосереднього впровадження сучасних інноваційних підходів у систему навчання з урахуванням психофізіологічних закономірностей розвитку дітей і підлітків, сучасного соціально-економічного стану в Україні. Особливої гостроти набуває необхідність подолання кризового стану, у якому, на жаль, перебуває чинна система фізичного виховання школярів у державі, зокрема дітей основного шкільного віку. Пошуку шляхів удосконалення системи фізичного виховання школярів середньої ланки школи присвячені численні наукові дослідження [4]. Надзвичайно вагомого значення набуває процес фізичного виховання школярів основної школи, адже фізичне виховання не лише сприяє формуванню фізичного здоров’я учня, а й допомагає адаптуватися до сучасних умов життя, покращити психічні та соціальні складники здоров’я молоді, сприятиме розвитку розумових і творчих здібностей. Фахівці в галузі фізичного виховання переконливо доводять, що підвищення фізичного стану дітей середнього шкільного віку можливо тільки в разі застосуванні комплексного підходу до його оцінювання з наступним розробленням заходів покращення й удосконалення процесу фізичного виховання [5]. Провідним фактором, що негативно позначається на здоров’ї дітей, є великий дефіцит рухової активності, який спостерігається в молодшій і середній ланках школи. Дослідження свідчать, що на сидячу роботу в школі та домашні завдання сучасні школярі на добу витрачають 8–10 годин у початковій, 9–11 годин в основній і 10–13 годин у старшій школі. За даними статистики, під час переходу дитини з молодшої школи до основної рівень рухової активності поступово знижується, як наслідок, погіршується стан здоров’я.