Мова кожного народу особлива і відображає певні своєрідності нації, носія даної мови, які відображаються при перекладі у формі реалій. Мови як системи структуровані підлягають різним закономірностям як на граматичному рівні (морфологія і синтаксис) так і на лексичному. Розбіжності між українською та французькою мовами суттєві на структурному рівні, виходячи з різниці між ними, як мовами аналітичною та синтетичною. Розвинута префіксальна система української мови, з її численними і полісемічними префіксами, стає причиною виникнення ряду труднощів при передачі цих значень французькою мовою. Особливий науковий інтерес становлять морфологічні лакуни як лексичні одиниці, які виникають у результаті розбіжностей в системах словотвору у двох мовах. Залишається невизначеною і використовувана наукова термінологія.