Процес глобальної інформатизації суспільства докорінно змінює звичний уклад життя і професійної діяльності мільйонів людей і держав. Революційне поширення інформаційних технологій у всіх галузях життєдіяльності суспільства і держави кинуло виклик сформованим шаблонами соціального життя. Державне управління знаходиться під впливом багатьох факторів, але саме інформаційне суспільство, як новий тип постіндустріального суспільства знань стає чільним. Суспільство, в якому спостерігається надлишок інформації, потребує іншої організації роботи з нею. Інформаційне суспільство пропонує нові способи організації публічного управління, що враховують зростаючу множинність суб'єктів державного управління. Виникає питання: чи можна вибудовувати процес публічного адміністрування в інформаційному суспільстві за тими ж алгоритмами, як і до застосування інформаційних технологій? відповідь цілком очевидний - державне управління видозмінюється і стає якісно іншим, відкритість і пряма участь соціуму змінюють саму його концепцію. Інформаційне суспільство як нова постіндустріальна форма організації соціуму характеризується інтенсивним рівнем використання інформаційних і телекомунікаційних технологій (ІКТ) громадянами, бізнесом і державною владою. Це суспільство нового порядку, нова форма соціальної організації. Дослідження стану і динаміки державного управління в умовах формування інформаційного суспільства знаходить актуальність для багатьох наук. Основними характеристиками інформаційного суспільства є створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективне інформаційну взаємодію людей, доступ їх до світових інформаційних ресурсів і задоволення їх потреб в інформаційних продуктах і послугах. Знання та інформація стають стратегічним ресурсом інформаційного суспільства і провідною галуззю економіки. Перетворення інформації в найважливіший виробничий ресурс змінює парадигму еволюції суспільства - основу розвитку інформаційного суспільства становить не традиційні матеріальні, а інформаційні, інтелектуальні ресурси: знання, науку, організацію здатності людей, їх ініціативу, формування структур та механізмів якісно нового соціального інтелекту, які відкривають кожному співтовариству нові можливості для самоідентифікації. Підсумовуючи вищесказане, авторський колектив монографії хоче звернути увагу на організацію та діяльність системи державного управління з урахуванням викликів інформаційного суспільства, публічного адміністрування, а також тенденцій розвитку сучасного менеджменту. Колектив авторів щиро сподівається, що окреслені у монографії теми знайдуть свій подальший розвиток як у теоретичних дослідженнях, так і в практичній діяльності.