Інноваційне підприємництво та високий рівень засвоєння інформаційних ресурсів є необхідними умовами існування сучасної ринкової економіки, ключовим аспектами якої є не компанії, орієнтовані на конкретні види продукції, а інноваційні організації, у яких працюють мотивовані, творчі працівники, які можуть самостійно аналізувати великий потік інформації. Це значно змінює уяву про методи управління в сучасних організаціях. Функція управління людськими ресурсами стає інструментом довгострокової стратегії організації, формує певні умови, які розвивали б і реалізували кращі якості працівників. Для цього потрібний розвиток творчого потенціалу персоналу, що, у свою чергу, робить практику управління людськими ресурсами сполучним елементом між інноваційним процесом, виробництвом, творчістю та навчанням. Усе це призводить до зміни підходу до управління людськими ресурсами в інноваційних організаціях, оскільки управляти творчими інтелектуальними співробітниками традиційними методами неможливо. У ході вирішення завдання визначення науково-методологічних засад управління людськими ресурсами в інноваційних організаціях виявлено та обґрунтовано чинники та концептуальні аспекти управління людськими ресурсами, релевантні специфіці інноваційних організацій, а також сформульовано основні відмінності методів управління людськими ресурсами традиційних організацій від інноваційних. Відмінності визначаються розвитком творчого потенціалу працівників, переважним використанням цільових груп для вирішення проблем, демократизацією управління, стимулюванням інноваційної діяльності працівників, створенням атмосфери взаємної довіри, використанням організаційного навчання тощо. Аналіз проблем управління людськими ресурсами в інноваційних організаціях дозволив визначити основні напрями вдосконалення управління людськими ресурсами в різних типах організацій.