| dc.description.abstract | В науковій статті автори досліджують процедуру використання у процесі здійснення
публічного адміністрування та при вчиненні судочинства в національному просторі такого
явищ як «дискреція» органами виконавчої влади, інституціями місцевого самоврядування,
а також суб’єктами делегованих повноважень під час відправлення ними переданих їм, згідно
законодавства України, функцій виконавчої влади. Для цього авторами в роботі досліджується
етимологія поняття терміну «дискреція», аналізуються думки науковців відносно походження,
самого слова, його сутності та змісту, підходів до його використання в процесі здійснення
публічного адміністрування, а також при відправленні судочинства в Україні.
У статті з використанням словниково – довідникових джерел розкривається проблематика
дискреційної компетенції органів виконавчої влади, інституцій місцевого самоврядування,
а так же суб’єктів делегованих повноважень під час відправлення ними переданих їм, згідно
законодавства України, функцій виконавчої влади.
В дослідженні даної проблеми, автори акцентують увагу на варіантах «адміністративного
розсуду», згідно виникнення яких в діяльності органів виконавчої влади, інституціях місце-
вого самоврядування, а також у суб’єктів делегованих повноважень, під час відправлення ними
переданих їм, згідно законодавства України, функцій виконавчої влади, вони вправи застосувати «вільний вибір».
З’ясовано, що дискреційні повноваження входять як складові елементи у дискреційну ком-
петенцію, яка реалізовується через дискреційну владу. Виявлення теоретичних та методоло-
гічних розробок щодо розкриття такої схеми дало можливість обґрунтувати сутність дискреці-
йних повноважень, яка розкривається у спосіб їх закріплення в оціночних поняттях, відносно визначеній правовий нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою.
У статті проаналізовані окремі новели Закону України від 17 лютого 2022 року No 2073-IX
«Про адміністративну процедуру», документ 2073-IX, поточна редакція від 31.03.2023, який
набере чинності з 01 січня 2024 року, підстава – 2849-IX [1].
Автори в науковій статті акцентували увагу на пункті 7 ст. 2 Закону України «Про адміні-
стративну процедуру» щодо редакції терміну «дискреційне повноваження» якій, на їх думку, не досить предметно відображає сутність досліджуємого явища, а тому потребує редакційної корекції. Цей термін може бути редакційно викладений наступним чином: «...дискреційне повноваження – повноваження, надане адміністративному органу законом, згідно якого упов-
новажений адміністративний орган вправі обирати один із можливих варіантів передбаченого в законі рішення чи прийняти рішення, без погодження з іншими суб’єктами відповідно до мети та завдання для чого таке повноваження надано...» і далі по тексту[1]. | uk_UA |
