Екологічний туризм є доволі новим напрямом відпочинку та направлений на людей, які завантажені постійною роботою, побутовими проблемами, а також перебувають під впливом урбанізації. Такий вид відпочинку сприяє усамітненню та безпосередньому спілкуванню з природою, проте він передбачає проживання у сільській місцевості або ж на будь-яких екологічних об’єктах. Ключовою метою екологічного туризму виступає ізоляція від міського шуму та взаємодія із навколишнім середовищем, який мало піддається антропогенній діяльності. Всесвітня туристична організація пророкує, що у ХХІ столітті темпи розвитку екотуризму матимуть тенденцію до зростання, а прибутки, отримані від екотуризму, зроблять істотний внесок до економіки країн світу, насамперед тих, що розвиваються. Це надасть можливість стимулювати соціальноекономічне зростання відсталих країн та регіонів. Для теперішніх туристів важливу роль відіграють наявні туристичні об’єкти, але надзвичайно актуальним є і зручність під час перебування на певній території. О.Ю. Дмитрук наголошує на тому, що в умовах сьогодення похід у гори чи проживання у наметі в лісі для людини, яка звикла до комп’ютерних технологій, автоматичних систем, транспортної доступності і елементарних побутових умов, що забезпечують зручність та комфорт, є справжньою відвагою [1]. Беручи до уваги все вищенаведене, проблематика дослідження та розвитку екотуристичної інфраструктури є важливою і потребує подальших наукових досліджень та доповнень.