Метою статті стало узагальнення наслідків військового урбіциду для об’єктів історико-культурної спадщини України в розрізі регіонів і вирішення таких завдань, як аналіз концепту-альних підходів до вивчення питання впливу військового урбіциду на історико-культурну спад- щину регіонів України. До аналізу поточної ситуації спонукали звернутися прямі чи опосеред-ковані деструктивні наслідки для об’єктів культурно-історичної спадщини, втрати містами їх ідентичності. У статті розглянуто концепцію урбіциду як специфічну насильницьку політику проти міст, що має місце упродовж останнього року, з часу початку повномасштабної російсь-ко-української війни. Досліджено регіональні особливості зафіксованих злочинів на території України щодо істо-рико-культурної спадщини. З’ясовано, що за рік повномасштабної російсько-української війни зазнали руйнувань та пошкоджень 569 об’єктів культурної спадщини. Найбільша кількість таких випадків характерна для Донецької, Харківської та Київської областей. Зруйновано та пошкоджено ряд музеїв, колекції деяких знищені, розграбовані, вивезені на непідконтрольну Україні територію. Зруйновано та пошкоджено 170 пам’яток національного та місцевого значен- ня, 146 об’єктів цінної історичної забудови та культурної спадщини, а також 58 меморіальних пам’ятників та творів мистецтва.