У дослідженнях медіації як зарубіжними, так і вітчизняними авторами все частіше постають питання, пов’язані із розглядом її крізь призму справедливості. При цьому увага авторів звернута переважно на форми прояву справедливості у медіації^. У нещодавньому монографічному дослідженні нами аналізувалася ця проблематика крізь призму інституційної справедливості медіації і справедливості медіації як соціальної практики як її сутнісних властивостей^. Однак це ще не дає належної відповідіна питання про природу справедливості у медіації. Метою цього дослідження є з’ясуван- ня природи справедливості в медіації. У якості методологічного інетрументарію пощуку цієї природи автором обрано антропосоціокультурний підхід, зокрема його принципи об’єктивності та історизму та метод функціонального аналізу.