| dc.description.abstract | Ми живемо у ХХІ ст., у період значного
технологічногопрогресу. Україназнаходитьсямайже в центріЄвропи, одного з
найпрогресивніших і демократичнихрегіонівсвіту. Останнявійна в
Європітривала 80 років тому. З того часу багатощозмінилося,
з’явилисяновіцінності, новіможливості, суспільствострімкопрогресувало.
Поняття «війна» поступововідходило в минуле, але зовсім не зникло. І ось
історіяповторюється. ПротягомостанніхдвохроківУкраїна та
всіукраїнцімаютьпристосовуватися до життя в умовахвоєнного стану та
безпосередньогозіткнення з реаліямивійни, щоможе негативно позначитися на
психічномублагополуччі. Особливістюсучаснихзбройнихконфліктів є те, щопід
час військовихдійстраждає все населеннякраїни, втягнутої в конфлікт. У
такійситуації у людей відбуваєтьсяпереоцінкавсіхцінностей, досягнень та
здобутків, змінюютьсяпсихіка і світосприйняття. Вони
змушеніпокидатисвоїдомівки, щобрятуватижиття, шукатиприхистку в
іншихмісцях, де у них немаєродичів, друзівчи просто знайомих. У людей
змінюєтьсяставлення до оточуючих, життя та самих себе. У таких
5
випадкахнеобхідними є вивчення і оцінкапсихоемоційного стану людей для
наданняїмкваліфікованоїдопомоги та
запобіганнявиникненнюнесприятливихнаслідків для їхньогожиття.
Реаліямисьогоденняукраїнськогобуття є повномасштабназбройнаагресія РФ
протиУкраїни, яка змінилажиттямільйонівукраїнців. За
данимиМіжнародноїорганізації з міграції (МОМ) та ДержстатуУкраїни з
питаньвнутрішньої та зовнішньоїміграційноїситуації, встановлено, що з
початку повномасштабноговторгненняРосійськоїФедерації в
Українукількістьпереміщенихосіб у межах Українистановилабільше 5
мільйонів (більшість – це біженціЦентральної, Східної і ПівнічноїУкраїни). | uk_UA |
