Стаття присвячена теоретичному аналізу феномена виснаження у контексті емоційного / професійного вигорання спеціаліста та як базового / визначального його компонента; при цьому особлива увага звернута на явище воронки виснаження. Зазначається, що автором поняття «воронка виснаження» є шведський професор та спеціаліст з дослідження вигорання Марі Осберг, і саме у Швеції діагноз «розлад виснаження» включений до МКХ-10. Констатується, що всупереч тому, що спеціалісти з тайм-менеджменту наголошують на необхідності цінувати понад усе свій час, а для цього – ретельно розподіляти його, плануючи свою діяльність, відповідно до визначеної пріоритетності завдань, які потрібно виконати, це може привести до потрапляння професіонала до воронки виснаження. На шляху до цього людина поступово відмовляється від «необов’язкових» справ (що не стосуються її роботи) та своїх захоплень як таких, що лише забирають час, і врешті – залишається наодинці з роботою як стресором, без вільного часу на відпочинок і відновлення енергетичних запасів, проте – у стані тривалого стресу, що приводить до прогресуючого емоційного виснаження та врешті-решт – до вигорання особистості. Проте, зіткнувшись з непересічно значимими для життя людини подіями, вона здатна переоцінити сенс термінових і необхідних до виконання робочих завдань, знецінивши їх в екзистенційно важливих ситуаціях власного життя. Зроблено висновок, що воронкою виснаження називають поступове зростання у людини відчуття психоемоційного виснаження та фізичної втоми як результату тривалого стресу чи вигорання, що провокується відсутністю відновлення її енергетичних запасів і життєвих ресурсів та що частина респондентів, які взяли участь у нашому дослідженні та гостро відчувають емоційне виснаження, яке перманентно посилюється, зокрема, у зв’язку із ситуацією війни в Україні, можуть знаходитися у воронці виснаження на різних її рівнях.