Стаття присвячена аналізу правового регулювання визнання та виконання рішень іноземних судів та рішень іноземних міжнародних комерційних арбітражів в Україні. Проведений аналіз міжнародних договорів та законодавства України свідчить про окремі відмінності у правовому регулюванні визнання і виконання рішень іноземних судів та правовому регулюванні визнання і виконання рішень інозем- них міжнародних комерційних арбітражів. Висвітлено наступні спільні недоліки, що притаманні двом вказаним правовим інститутам: 1) некоректність застосування понять «заявник» і «боржник»; 2) порушення на практиці українськими судами норм міжнародних дого- ворів і національного законодавства (всупереч зазначеним нормам українські суди іноді переглядають іноземне судове рішення по суті, вирішуються питання про визнання арбітражних угод недійсними). Встановлено низку недоліків, які притаманні виключно інституту визнання та виконання іноземних судових рішень, а саме: 1) закрі- плення у тексті ухвали про виконання іноземного судового рішення суми стягнення не в іноземній валюті (як зазначено у іноземному судо- вому рішенні), а у гривнях за курсом Нацбанку України на день постановлення ухвали, що вважається переглядом іноземного рішення по суті та порушує міжнародні норми; 2) відсутність норми щодо чіткої вказівки станом на який час повинна обраховуватись сума стягнення, коли у іноземному судовому рішенні мова йде про стягнення неустойки за весь час заборгованості; 3) відсутність правового положення щодо порядку подання клопотання у випадку декількох боржників; 4) некоректне формулювання однієї з підстав виконання іноземного судового рішення у вигляді «загрожує інтересам України». У результаті проведеного порівняльного аналізу зазначених правових інсти- тутів сформульовано висновок, що правовий механізм визнання та виконання рішень іноземних міжнародних комерційних арбітражів в Україні у порівнянні з правовим регулюванням визнання та виконання іноземних судових рішень має менше прогалин та протиріч між- народним договорам.