Висвітлено епістемологічну специфіку українського модернізму, що оформився внаслідок багатьох біфуркаційних зсувів кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Аргументовано креативний потенціал модернізму як наслідку поетологічних трансгресій періоду «загубленого п’ятиріччя» (1917–1922). З метою реконструкції численних історіографічних лакун українського модернізму концептуалізовано діяльність літературно-мистецьких формацій, здійснено персоналізоване студіювання доробку поета-новатора, перекладача, літературознавця, публіциста Дмитра Загула (1890– 1944). Крізь призму біографії автора схарактеризовано ранній («буковинський») та символістський («київський») етапи творчості літератора. Акцентовано на участі Д. Загула в таємному шкільному гуртку, пов’язаному з певними політичними силами. Відстежено пролонговану кооперацію Д. Загула з іншим буковинським модерністом – В. Кобилянським (1895–1919). Окреслено співпрацю Д. Загула з львівським модерністським угрупованням «Молода муза» (1905–1914). Проаналізовано поезії Д. Загула «Весняні ночі» (1907), «Між межами жваво, живо» (1913) як зразки його ранньої творчості, маркованої впливом «молодомузівців». З’ясовано ґрунтовну роль Д. Загула в київському символістському товаристві «Біла студія» (1918). Простежено ускладнення ідіостилю поета на шляху до українського символізму (тексти «В країні мрій немає горя», «Скажи, не втай, таємний демоне…?»). Детально проаналізовано роль Д. Загула у створенні формації київських символістів «Музагет» (1919) як одного із ключових «центрів впливу». Розглянуто опубліковану в альманасі «Музагет» літературознавчу розвідку «Поезія як мистецтво» – естетичну програму І. Майдана, де він актуалізує питання сутності мистецтва, специфіки літературної творчості й художнього образу, закономірностей літературного процесу, характеризує позаестетичні текстуальні маркери, акцентує роль реципієнта у ході літературної комунікації тощо. Проінтерпретовано поетичні тексти Д. Загула «Порозпліталися гірлянди», «Там де втомно в темінь тоне», «Вороногривий кінь» як зразки новаторської символістської форми. У висновках акцентовано вплив політичної ідеології на мистецтво, літературу та долю українських модерністів.