Досліджено специфіку ілюстрації як вдалий спосіб увиразнити імпліковані в літературний текст сенси. За допомогою кольорової гами, стилістичних та композиційних прийомів ілюстрації візуалізують авторські ідеї, створюють акцентні рецептивні рамки, крізь призму яких сприймається літературний текст. На прикладі жанру літературної казки, що синтезує фактуальне, фікційне і фантастичне, як візуальні складові паратексту розглянуто ілюстрації, колонтитули, буквиці, фотографії, екслібриси. Ілюстрація інтерпретується як креативний спосіб відображення змісту літературного твору й водночас як осібний твір. Аналізується творчість Георгія Нарбута – українського графіка, літератора, видавця, художника, ілюстратора, шрифтознавця, дизайнера, який, зокрема, створив обкладинку, ілюстрації, зображення буквиці та заголовка до казки Г. К. Андерсена «Соловей». Відзначено, що всі художні елементи виконані у характерному для Нарбута стилі – силуетні портрети, які, переважно, є основними (центральними) композиційними образами в ілюстрації. Сюжет обкладинки не акцентує конкретного епізоду казки, він оприявнює збірний образ. Наративною фокусною точкою цієї силуетної ілюстрації постає клітка із соловʼєм, образ якого містить низку підтекстів. Це єдиний кольоровий образ, який поєднує в собі узагальнені характеристики традиційного в Китаї зовнішнього вигляду, репрезентуючи імагологію етнообразу. На повносторінкових ілюстраціях візуалізовано конкретні епізоди казки та її персоносфери з дотриманням східної колористичної символіки. Ілюстратор конвертує алегорії та метафорику літературного тексту у візуальний металогічний код, при цьому послуговуючись стилістичними прийомами літоти та гіперболи як способами активної взаємодії читача з казкою. Деякі паратекстові елементи Нарбута достеменно візуалізують текст, але окремі ілюстрації не наратують події чи дії персонажів, а постають силуетним візуальним тлом східної культури. Зауважено, що Г. Нарбут не подає сприймачеві «готову» візуалізацію, а активізує його співтворчу реакцію, вибудовуючи діалог із текстом. Висновується, що візуальні інтерпретації Г. Нарбута казки Г. К. Андерсена «Соловей» засвідчують синергію літературного та живописного наративів, що полягає не лише у послідовному відтворенні фабули через ілюстрацію, не лише у креативному зображенні персонажів чи у вдалій міжмистецькій «конвертації» металогічних образів. Найважливіше те, що голос автора та оптичний фокус ілюстратора постають у суголоссі, не створюють «конфлікт інтерпретацій», а навпаки, активізують співтворчість реципієнта у процесі декодування ним герменевтики авторського задуму.