Наукова розвідка присвячена лінгвістичному аналізові ідіостильових маркерів художньої мови видатного українського письменника Буковини С. Воробкевича. На широкому автентичному матеріалі доведено, що індивідуальний почерк письменника позначений контамінацією усно-розмовних і фольклорно-пісенних структур. Відповідно до власного світобачення, мовного чуття і таланту митець зумів майстерно відобразити мовні особливості буковинських говірок, поєднавши діалектні (регіональні) та літературні форми. Авторську майстерність письменника об’єктивує широке використання фольклорних скарбів, що декларують не лише узагальнені віками життєві спостереження українського народу, але й відтворюють у текстовому масиві національний світогляд буковинців, своєрідність їх мовної картини світу.