У статті описано діалектну прислівникову лексику, зафіксовану в художніх текстах видатного буковинського письменника С. Воробкевича як носія ареальних компонентів національної мови. Констатовано, що загальнонародна основа мови його творів забарвлена регіональними елементами, які ілюструють специфіку мовного простору Буковини другої половини ХІХ ст. та сповнюють твори митця народним духом. Діалектні прислівники, як і слова інших частиномовних класів, відтворюють локальні особливості мовлення буковинців, відбиваючи основні фонетичні, лексичні, граматичні риси говірок південно-західного наріччя, зокрема буковинських. Чимало з виявлених ареально маркованих прислівників мають синонімічні відповідники в літературно-нормативному вжитку, інші ‒ семантично тотожні зі словами літературної мови, утім вирізняються фонетико-словотвірними рисами, що репрезентують особливості західноукраїнського варіанта літературної мови та відтворюють говіркову палітру живого мовлення буковинців. Органічно вплітаючись у художню тканину творів, ці мовні одиниці майстерно довершують інформативну насиченість тексту, передаючи різноманітні відтінки атрибутивних і обставинних семантико-синтаксичних відношень. Специфіку досліджуваних текстів виявляє варіантність локально маркованих прислівників. Методика кількісних підрахунків дала змогу виявити найуживаніші з діалектних адвербіальних лексем. Спостережено паралельне уживання місцевих говіркових елементів та їх літературних відповідників, що засвідчує бажання письменника наблизити свою художню мову до східноукраїнських норм, усвідомлення потреби випрацювання єдиної літературної мови, спільної для всіх українців.