Народна фразеологія, зафіксована в текстах С. Воробкевича, постає як система випрацюваних віками мовних формул, які є невід’ємним складником щоденної комунікації буковинців, відображає їхні психічні, інтелектуальні, ідеологічні, релігійні, естетичні засади мовотворення, беззастережну віру в дивовижну силу слова, яке може матеріалізувати любов і ненависть. Ця система стереотипних словесних формул, увібравши найдавніші звичаї і традиції, є тим мовним кодом, що оприявнює своєрідність української національно-мовної картини світу.