Світоглядні науки вбачають центральний предмет свого дослідження в екзистенційних смислах та різноманітті праксеологічних, аксіологічних, онтологічних й есхатологічних вимірів. У статі на ґрунті міждисциплінарного методологічного підходу (синтезу філософського та богословського ідейних ресурсів) дослідниця розглядає сутнісні та ціннісні виміри витлумачення футурологічних візій. Убачаючи в есхатологічних доктринах християнського богослов’я чітке аксіологічне підґрунтя, котре спрямоване на сотеріологію як остаточну мету Богоуподібнення (найвищий рівень духовного та морально-етичного розвитку особи), авторка підкреслює на цьому ґрунті їхню релевантність і гуманістичним секулярним футурологічним концепціям. Висновуючи про наявність елементів спільної етичної платформи для світського і релігійного світоглядів в моделюванні позитивного бачення майбутнього людства, авторка усвідомлює й негативний чинник подальшого розгортання сценарію історії людської цивілізації: світоглядні та техногенні / екологічні кризи. Дослідниця вбачає істотний аксіологічний потенціал у синергійному підході до витлумачення футурологічних інтенцій світоглядних дискурсів, – поєднанні в них раціонального \ секулярного та ірраціонального \ релігійного чинників. Цей потенціал здатний надати комплекс ціннісних запобіжних факторів від деградації, вихолощення та руйнування навколишньої дійсності в єдності всіх сфер буття людини