Про-директивне тлумачення має на меті інтерпретацію положень національного законодавства таким чином, щоб положення директиви було перенесено в національне законодавство і могло бути застосоване так, як це передбачено і передбачалося директивою, без змін. При цьому слід враховувати не тільки текст директиви, але її мету, контекст та історію. Преамбула може надати вказівки щодо мети директиви, хоча посилання на преамбулу не є незалежними положеннями, на які можна покладатися. З точки зору правового змісту, про-директивне тлумачення означає, що: національне законодавство, яке імплементує директиву, має тлумачитися у контексті формулювання мети цієї директиви; незалежно від того, чи є тлумачення відповідно до директиви, також залежить від гнучкості положення національного законодавства, що підлягає тлумаченню; суди повинні розглядати весь масив національного законодавства, щоб оцінити, якою мірою воно може бути застосоване таким чином, щоб не призвести до результату, який суперечить тому, якого прагне директива; тлумачення відповідно до директиви має свої межі, оскільки тлумачення положення національного законодавства не може бути розширене до такої міри, щоб привести його у відповідність до положення директиви. Зобов’язання щодо тлумачення є «сильним», але не вимагає тлумачення національного законодавства, яке воно не може понести. Зобов’язання щодо тлумачення, узгодженого з директивами, не вимагає від судової влади надання зворотної дії в часі національному положенню, тобто тлумачення національного права, що відповідає директиві ЄС, не слід плутати з запереченням переваг прямої дії директиви, з відмовою у застосуванні переваг директиви у випадку зловживань або шахрайських дій. В останньому випадку суди навіть не будуть розглядати питання про тлумачення положення директиви, оскільки у випадку зловживань платники податків не можуть скористатися жодними перевагами законодавства ЄС, тобто платникам податків буде відмовлено в доступі до директив. А наслідки непрямої дії директив є величезними – тобто національні положення не можуть розглядатися як окремі статті, але елементи права ЄС повинні братися до уваги при тлумаченні національних положень. Таким чином, тлумачення положення національного законодавства відповідно до директиви має ґрунтуватися на тексті положень самої директиви, а також на її меті, контексті, джерелах.