Легітимні очікування та строковість їх реалізації
Короткий опис(реферат)
У статті досліджуються напрацювання вітчизняних та іноземних учених, що в різні роки займалися аналізом комплексної юридичної
конструкції «легітимні очікування», у ході чого з’ясовуються ключові відмінності у праворозумінні досліджуваного питання. У результаті
проведеного дослідницею аналізу аргументовано, що ця правова категорія належить до тих явищ цивільного права, законодавча регламентація яких тільки починає набувати впорядкованого характеру, що дає змогу констатувати реальні перспективи для її подальшого
поступального розвитку, а отже, і дослідження інших взаємопов’язаних правових інститутів (право очікування, принцип визначеності
тощо). Останнім часом дане питання перебуває в аналітичному об’єктиві багатьох правових шкіл нашої держави, провідні представники
яких використовують різні кути зору на досліджуване питання, проте, на думку авторки, невиправдано ігнорують строковість як ключову
детермінанту реалізації цього права, що визначає початковий та кінцевий моменти обрахування тривалості права очікування, а отже,
забезпечує результативність зумовлених ним благ.
Окрему увагу приділено обґрунтуванню того факту, що у разі коли будь-яке право забезпечується матеріальним інтересом правоволодільця, то воно має визначатися як майнове право, і це цілком стосується легітимних очікувань, для яких так само актуальним
є строковий характер їх чинності та реалізації. Поряд із цим ученою також було наведено додаткові аргументи на підтвердження тези
про те, що майнові права, безумовно, наділені цілою низкою характеристик і ознак, що відображають специфіку їхньої правової природи,
змісту, підстав виникнення та припинення, серед яких визначальною є ознака строковості. У кінцевому підсумку нижчевикладеного дослідження, спираючись на нормативно-правову регламентацію легітимних очікувань у зарубіжних країнах і зважаючи на напрацювання
іноземних дослідників цього питання, узагальнено та підкреслено необхідність розглядати строковий складник легітимних очікувань як
невід’ємну ознаку їхньої сутності та визначальну запоруку дієвого практичного здійснення