Бурхливий розвиток інституцій громадянського суспільства, що спостерігається в демократичних країнах починаючи з другої половини XX століття, підштовхує наукове співтовариство, діючі політичні еліти та уряди переглядати існуючі моделі взаємодії між суспільством та державою. Зміна акценту щодо передачі певної частини повноважень від центральних та місцевих органів влади до різноманітних громадських інституцій (консультативних і дорадчих органів, що сформовані з представників громадськості, науковців тощо) робить необхідним перегляд існуючих думок та поглядів у частині вивчення моделей їх ефективної взаємодії, належного впорядкування публічно-владної діяльності, визначення їхнього місця у сфері надання публічних послуг. Основною метою таких змін є забезпечення в максимальному обсязі можливостей кожній особі мати змогу в повній мірі реалізувати свої права і свободи, одержувати необхідний перелік якісних, базових адміністративних послуг, звертатись із відповідними пропозиціями за наданням таких послуг та активно брати участь у вирішенні нагальних питань через громадські ради, консультативні комітети, консультативні комісії. Світовий досвід організації діяльності урядів, муніципалітетів, системи органів публічної адміністрації загалом яскраво демонструє тенденцію до залучення великої кількості лідерів громадської думки, експертів в окремих сферах суспільного життя для спільного вирішення проблем різного рівня складності. Це зводиться не лише до мінімального чи обмеженого впливу громадських інституцій, прийняття важливих рішень на відповідному рівні. Навпаки, у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі особливу увагу приділяють саме закріпленню адміністративно-правового статусу конкретних консультативних органів, рад, комітетів. З їхньою допомогою кожна зацікавлена особа може стати рівноправним суб’єктом у здійсненні публічно-правового партнерства разом із главою держави, міністром чи мером. Саме тому вивчення міжнародного досвіду організації та здійснення взаємодії між органами публічної влади та інститутами громадянського суспільства для нашої держави є як ніколи доречним. Реформи в частині виокремлення окремих інструментів взаємодії суспільства для прийняття рішень стосовно будь-яких питань суспільного життя проводиться через громадські організації, громадські ради шляхом подання електронних петицій тощо. Однак, ураховуючи те, що нові інструменти взаємодії між особою та державою, особливо на локальному рівні, в Україні тільки-но знаходять своє нормативне закріплення і цим самим зводять дискусії до виявлення прогалин у правовому регулюванні такої взаємодії, цікавим є окреслення форм взаємодії між публічною адміністрацією, муніципалітетами та громадянським суспільством у різних країнах світу. The rapid development of civil institutions, which has been observed in democratic states since the second half of the XX century, stipulates the scientific community, current political elites and governments to reconsider the existing models of interaction between society and the state. The shift of the focus to the transfer of some powers from central and local authorities to various public institutions (advisory and consultative bodies, formed of citizens, scholars, etc.) encourages the revision of the existing opinions and views in terms of studying the models of their effective interaction, proper organization of public authorities, as well as in terms of determining their place in the field of providing public services. The main objective of such changes is to ensure the maximum opportunity for each person to be able to fully exercise his/her rights and freedoms, receive all necessary, high quality, basic administrative services, apply for such services, as well as actively participate in solving any urgent issues through public councils, advisory committees and commissions. The world experience of organizing the activities of governments, municipalities, public administration systems clearly shows a tendency to involve a large number of public opinion leaders and experts in certain spheres of public life with the aim of solving problems of various complexity. This means not only minimal or limited influence of public institutions on making important decisions. On the contrary, numerous Ukrainian and foreign scientists lay particular emphasis on the necessity to consolidate the administrative and legal status of specific advisory bodies, councils and committees. With their help, each interested person can become an equal participant in the implementation of public-legal partnership with the head of the state, minister or mayor. Therefore, the study of international experience in the organization and implementation of interaction between public authorities and civil society institutions is currently more important for our country than ever. The reforms regarding the identification of certain instruments of social interaction for decision-making on any issues of public life are carried out through public organizations and public councils by submitting electronic petitions, etc. However, taking into the account the fact that in Ukraine, new tools of interaction between the individual and the state, especially at the local level, are just acquiring their normative consolidation (thus reducing discussions to identifying the gaps in the legal regulation of such an interaction), it is interesting to outline the forms of interaction between public administration, municipalities and civil society in different countries.