Дана наукова публікація присвячена аналізу таємниці нарадчої кімнати суддів, дотримання якої є запорукою ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення по справі. Увагу зосереджено не лише на правових гарантіях реалізації вказаного інституту процесуального права, а й на моральних аспектах, оскільки буква закону та дух моральності складають основу правосуддя. Аналіз правового регулювання таємниці нарадчої кімнати та практичних аспектів реалізації даної умови ухвалення судового рішення в сучасному вітчизняному судочинстві виявив ряд нагальних проблем, вирішення яких вбачається необхідним для ефективного здійснення цивільного судочинства: відсутність в місцевих загальних судах оснащених нарадчих кімнат, що могли б забезпечити належне перебування в них суду упродовж процесу ухвалення судового рішення по справі; нецільове використання нарадчої кімнати при здійсненні судочинства у вільний від судових засідань час як суддями, так і іншими учасниками судового процесу; відсутність законодавчого закріплення вимог до устаткування нарадчої кімнати, в тому числі тотальної заборони користування суддями засобами зв’язку; відсутність на законодавчому рівні регламентації тривалості перебування судді (суддів) в нарадчій кімнаті, можливості здійснення перерв та їх тривалості. Видається, що чітка регламентація організаційних аспектів реалізації таємниці нарадчої кімнати на рівні законодавчих актів виступатиме вагомою гарантією ухвалення правосудних судових рішень. В роботі проаналізовано моральний зміст таємниці нарадчої кімнати, зосереджено увагу на моральних аспектах свободи внутрішнього суддівського переконання та окремої думки судді, який виявився в меншості при ухваленні рішення колегією суддів. Актуальність вказаного аспекту зумовлено тим, що авторитет судової влади залежить від того наскільки в принципах здійснення судочинства включено моральний зміст та як він реалізується на практиці. Особлива увага приділена окремій думці судді, виявлено її поняття та процесуальні особливості ухвалення, а також проаналізовано зміст в аспекті співіснування з принципом таємниці нарадчої кімнати. Доведено, що реалізація суддею права викласти окрему думку у справі варто здійснювати, забезпечуючи конфіденційність інформації про те що відбувалося в нарадчій кімнаті, яку позицію висловлювали ті або інші судді, які рішення з яких питань пропонували прийняти.