У статті обґрунтовано місце та роль конституційного правопорядку в суспільній системі загалом та євроінтеграційному курсі України зокрема. Проведено категорійний аналіз дефініції «конституційний правопорядок» та запропоновано авторське визначення, що, на відміну від існуючих, побудоване на положеннях теорії синергетики та самоорганізації складних систем. Зокрема, під конституційним правопорядком слід розуміти історичнообумовлену, рухому та самоорганізовану метаінституційну систему, сформовану на основі природного добору неформальних норм-правил конкретного суспільства та їх подальшого конституювання, елементами якої виступають конституційні норми-принципи і механізми примусу до їх виконання, що розробляються та реалізуються системою політичної влади. Розроблено систему критеріїв оцінки конституційного правопорядку та наведено систему кількісно-якісних показників (індексів), здатних охарактеризувати стан та динаміку його розвитку. Систему критеріїв оцінки конституційного правопорядку утворюють такі індикатори, як легітимність правовідносин, легітимність інститутів, легітимність влади та національна безпека. До системи показників, що дозволяють виміряти стан конституційного правопорядку в державі, а також порівняти його з аналогічною системою іншої країни, запропоновано включити такі авторитетні міжнародні індекси, як Індекс злочинності, Індекс верховенства закону, Індекс сприйняття корупції, Індекс неефективної бюрократії, Індекс довіри до влади, Індекс політичних прав, Індекс загрози безпеці. Проаналізовано стан конституційного правопорядку в Україні у 2020 р. та виявлено численні проблеми в цій сфері (корупція, неефективна бюрократія, відсутність довіри до влади та засилля викликів та загроз національній безпеці). Систематизовано механізми (важелі та інструменти) впливу та розвиток системи конституційного правопорядку. Систему механізмів впливу на конституційний правопорядок утворюють нормативні (внесення змін до Конституції), функціональні (система відповідальних інституцій та організацій із покладеними на них відповідними функціями охорони Конституції та забезпечення реалізації конституційних норм-принципів) та інструментальні (система заходів та методів, у тому числі переконання та примусу, рекомендацій та заохочення, інформаційного та договірного регулювання) важелі та інструменти.