Висловлення з ілокутивною силою відмови в контексті мовленнєвої діяльності людини (на матеріалі українськомовного діяалогійного дискурсу)
Переглянути
Дата
2021Автор
Максим’юк, Оксана Василівна
Максим’юк, Наталія Василівна
Metadata
Показати повний опис матеріалуКороткий опис(реферат)
У статті сформульовано теоретичні аспекти вивчення висловлення з ілокутивною силою відмови в контексті мовленнєвої діяльності
людини на матеріалі українськомовного художнього діалогійного
дискурсу. Аналіз наукової літератури з окресленої проблематики дав можливість стверджувати, що виникнення та функціонування ВВ зумовлене потребою соціально-психологічного контакту, під час якого врегульовуються міжособистісні взаємини, марковані комунікативним пріоритетом продуцента відмови. Воля мовця (продуцента відмови) реалізується в небажанні виконати адресовану йому дію чи прийняти нав’язувані йому інтереси, що вмотивовано психологічними механізмами самозбереження. Намір відмовити породжується мотивом недоцільності, а його міра, як вираження внутрішньоособистісного стану самосвідомості мовця, є рушієм оформлення відмови в конфліктний / неконфліктний тип реакції.
Реакція відмови – це своєрідний конфлікт оцінок, який залежить від суперечностей в індивідуальних, соціумних і національнокультурних фондах знань. ВВ марковані негативною оцінкою, залежно від способу репрезентації якої виокремлюємо висловлення із прямою і непрямою негативною оцінкою адресата. Суб’єктивне (негативне) оцінне висловлення як загальна реакція на
екстралінгвістичну та комунікативну ситуацію формує певну
тональність спілкування, маркує настрій мовця, його небажання
кооперативної взаємодії, вибір стратегій і тактик дисгармонійного
або гармонійного діалогу. У ВВ оцінка може бути виражена
експліцитно й імпліцитно.
Оцінка є підґрунтям, на якому виформовуються специфічні
модуси КАВ. У КАВ, пов’язаному з об’єктивною неможливістю,
виокремлюємо ментальні модуси, які виражають об’єктивну
(не)можливість і пов’язані з оцінкою за критерієм істинності
(правда / неправда, правильно / неправильно, неможливо) і з
аксіологічною оцінкою (добре / погано, зле / кепсько); волітивні
модуси бажаності й волевиявлення та модус необхідності
(необхідно, треба). У ситуації відмови, що зумовлена небажанням,
виокремлюємо ментальні модуси, що пов’язані з аксіологічною
оцінкою (добре /погано), (не)знання; думки (суб’єкта); сумніву; та
волітивні модуси бажаності й волевияву (з боку продуцента відмови
(не) хотіти); необхідності у формі заперечення ((не) треба).