Втрата статусу податкового резидента: прогалина законодавства.
Короткий опис(реферат)
У статті проведено дослідження особливостей втрати (позбавлення) статусу
податкового резидента. Встановлено, що категорія «резидент» для податкового
права має вирішальне значення. Це зумовлено тим, що податкові резиденти
несуть повний податковий обов’язок перед державою своєї податкової резиденції.
Вони зобов’язані сплачувати податки з доходів, отриманих будь-де (як із джерел
на території держави своєї податкової резиденції, так і на будь-якій іншій терито рії). А от нерезиденти несуть обмежений податковий обов’язок. Вони сплачують
державі податок тільки у випадку, якщо одержали дохід із джерел у цій державі.
Проведене дослідження дало змогу встановити, що податкова резиденція
платника податків встановлюється шляхом законодавчого закріплення переваг
одних критеріїв над іншими: місце проживання → місце постійного прожи вання → більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів)
→ не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду
або періодів податкового року → є громадянином держави → статус визнача ється згідно з нормами міжнародного права → самостійне визначення особою
основного місця проживання або її реєстрація як самозайнятої особи.
Офіційним документом, що підтверджує факт наявності статусу податко вого резидента, є довідка (сертифікат), яку видають платнику податку уповно важені податкові органи при зверненні із відповідним запитом. Однак законо давство України не передбачає існування аналогічної юридичної процедури для
підтвердження факту втрати громадянином України статусу резидента України
та набуття ним статусу нерезидента.
Судова практика України до 2019 року, використовуючи форму окремого
провадження, встановлювала факт втрати статусу податкового резидента. Однак
правова позиція Великої палати Верховного Суду України таку практику не під тримала. Було виявлено, що вимога про встановлення фактів втрати статусу
громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента не може
розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій зацікавлених осіб щодо
конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути
встановлені судом під час розгляду справ щодо оподаткування доходів заявника
чи порушення ним митних правил, а не в окремому чи позовному провадженні
згідно з правилами цивільного судочинства.