Статтю присвячено особливостям перекла ду таких лексичних засобів комічного, як гра слів та промовисті імена. Дослідження здійснено на основі роману Ґ. Дроздовського «Тоді в Чернівцях і довкола. Спогади старого австрійця» у перекладі Петра Рихла. У статті з’ясовано теоретичне підґрунтя перекладу засобів комічного, розглянуто наявні способи перекладу гри слів та промовистих імен, проаналізовано способи перекладу, обрані перекладачем, оцінено їхню адекватність. З’ясовано, що основним критерієм для визначення якості перекладу засобів комічного є миттєвість реакції читача. Для досягнення адекватності перекладу варто уникати додаткових пояснень та коментарів. До способів перекладу гри слів належать калькування, опущення, компенсація, доповнення, заміна, формальна редукція, транспозиція та металінгвістичний спосіб. Під час перекладу гри слів необхідно зважати передусім на її форму, проте не варто нехтувати змістом. Серед способів відтворення промовистих імен виділяють власне переклад та транскрипцію. Варто розрізняти власне промовисті імена, які є вигаданими, і антропоніми, які мають ознаки промовистих, проте позначають реальних осіб. Позиції вчених щодо необхідності такого розмежування під час вибору способу перекладу різняться. Встановлено, що тоді, коли компоненти гри слів у перекладі створюють той самий ефект, що й в оригіналі, перекладач вдається до калькування. Подекуди для забезпечення зрозумілості суті засобу комічного застосовано прийом лексичного розтлумачення. У перекладі наявне опущення гри слів. У заголовках для передачі гри слів перекладач застосовує спосіб заміни, щоб зберегти її змістове наповнення. Коли ж зміст компонентів гри слів не відіграє важливої ролі, перекладач вдається до способу транспозиції. Подекуди перекладач залишає компоненти гри слів в оригінальному вигляді, додає в дужках їх переклад, унаслідок чого втрачається миттєвість реакції. Встановлено, що способи перекладу гри слів перекладач обирає залежно від ролі змістового наповнення її компонентів, а також від рівня схожості лексичних одиниць, які утворюють гру слів, у німецькій і українській мовах. Для відтворення антропонімів, які в контексті набувають ознак промовистих імен, перекладач застосовує транскрипцію.