Із позицій системного підходу до правопізнання та структурно-функціонального аналізу права з’ясовуються історичні та загальнонаукові передумови появи концепції «живого права» Є.Ерліха, розкривається зміст його методологічного підходу до правопізнання та визначається його типологічна належність. Обґрунто- вано висновок, що Є.Ерліх став предтечею відкриття принципу доповнюваності онтологічної сутності об’єктів пізнання некласичного типу наукової раціональності.