Прикметною рисою методології сучасного правознавства усіх постсоціалістичних країн є остаточне подолання методологічного монізму, виокремлення ряду якісно відмінних між собою типів доктринальних підходів до пізнання і розуміння права. На нашу думку, сучасним потребам постсоціалістичної теорії і практики правопізнання найбільш повно відповідає соціологічний позитивізм, або, інакше кажучи, природно-позитивний тип праворозуміння з його базовим принципом соціального натуралізму. У правознавстві країн Західної Європи його в останні часи все частіше називають принципом соціального реалізму.