Проаналізовано один із провідних жанрових чинників кіносценарію як літературного тексту – архітектоніку: форми запису, значення шрифтів, своєрідне семантичне наповнення заголовкового та підзаголовкового комплексів разом із епіграфами та присвятами, особливу „епічну” функціональність стилістики ремарок, умовність діалогів. Зазначається, що присутність у жанровому контурі кіносценарію подвійної тенденції (епічної та драматичної) щодо його архітектонічної побудови і форми запису вказує й на відповідні рецептивні важелі в його структурі.