У статті досліджено визначення змісту поняття ІТ-діяльності для мети оподаткування. Наголошено, що в процесі свого розвитку людство наближається до цифровізації більшості процесів. Органи державної влади різних країн світу та бізнес постають перед необхідністю адаптації до діяльності в сучасному цифровому суспільстві. ІТ-діяльність з кожним роком займає більшу частку економічної діяльності різних країн. Це ставить перед регуляторами більшості держав питання належного правового регулювання оподаткування ІТ-діяльності, для чого необхідно розуміти зміст самого поняття ІТ-діяльності. В дослідженні проаналізовано правові та доктринальні визначення інформаційних технологій, визначено нормативно правові акти, де вживається термінологія, що пов’язана із цифровими технологіями. Термін «інформаційні технології» охоплює широкий спектр обробки інформації та комп’ютерного обладнання в організаціях, системи інформації, інтернету, інформаційних і комунікаційних технологій та їх інфраструктуру, включаючи комп’ютерне програмне забезпечення, мережі та апаратне забезпечення, які обробляють або передають інформацію для підвищення ефективності окремих осіб та організацій, будь-які комп’ютерні програми та необхідні пакети обладнання, комп’ютерне виробництво, комп’ютерне проєктування, електронний обмін даними та планування ресурсів підприємства, що позитивно впливає на продуктивність праці. Автор доходить висновку, що складниками ІТ-діяльності для мети оподаткування є електронна комерція, криптовалютна діяльність, діяльність у сфері комп’ютерного програмування, хмарних сервісів тощо. Постійно зростає кількість ІТ-об’єктів, які можна монетизувати та, відповідно, визначити їх комерційну вартість. ІТ-діяльність для мети оподаткування, на думку автора, можна визначити як законодавчо врегульовану цілеспрямовану активність, що здійснюється з метою отримання прибутку з використанням об’єктів, створюваних комп’ютерними програмами в результаті математичних обчислень (алгоритмів), цифрових записів, віртуальних активів, технологічних платформ (соціальних мереж, промислового інтернету, месенджера, онлайн-торговельних майданчиків, інформаційних ресурсів тощо), «хмарних» комп’ютерних обчислень, доменних імен, засобів індивідуалізації цифрових пристроїв (IP-адрес, акаунтів та особистих даних у соціальних мережах).