У статті проаналізовано на засадах лінгводидактичного підходу роль перифрази у виробленні в школярів уміння емоційно виражати думки. Закцентована увага на важливості поглибленого вивчення цієї теми під час позакласної роботи в шкільній неперервній мовній освіті загалом. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю вичерпного опису лінгвістичного статусу перифрази та рекомендацій щодо вивчення її в закладах загальної середньої освіти під час позакласної роботи в умовах оновленого освітнього процесу. Метою статті було звернути увагу вчителя-словесника на перифразу як засіб вираження емоційно-образної думки в лінгводидактичному аспекті. У дослідженні подано низку методичних рекомендацій щодо вивчення перифрази в умовах позакласної роботи, а саме: учитель-словесник повинен зосередити увагу учнів на паралельному функціонуванні перефрастичних зворотів і фразеологізмів, а також на різниці між ними, вказати на джерела виникнення перифраз, розкрити механізми утворення перифраз і значення, якого вони набувають внаслідок цього процесу, звернути увагу учнів на те, що в основі перифрази лежить метафора – переосмислення прямого значення слова або групи слів, наголосити, що значення перифрастичного звороту реалізується лише в контексті (на відміну від більшості фразеологізмів), акцентувати увагу й на тому, що перифрастичний зворот характерний для всіх функціональних стилів, але найповніше він виявляє свої образно-експресивні можливості в мові художньої літератури та публіцистики. Практична частина дослідження представлена низкою завдань, які можна запропонувати для поглибленого вивчення перифрази під час позакласної роботи в закладах загальної середньої освіти в умовах оновленої освітньої парадигми та з метою підготовки до підсумкової атестації у випускних класах. Висновкові положення дослідження засвідчують, що відомості про перифразу, опрацьовані на заняттях з позакласної роботи, допоможуть учням глибше усвідомити виражальні можливості слова, повніше засвоїти лексичне й фразеологічне багатство української мови.