У статті здійснюється аналіз актуальних векторів соціальної функціональності релігії в умовах постсекулярності та підвищення рівня довіри громадян України до Церкви та релігійних лідерів. Авторка демонструє конкретні конструктивні і деструктивні приклади ставлення релігійних спільнот до соціальної відповідальності в умовах таких масштабних небезпек (як екологічні катастрофи чи пандемії, зокрема COVID-19). Висновування щодо рівня конструктивності позицій релігійних лідерів здійснюється на ґрунті контент-аналізу медіа повідомлень в мережі Інтернет.