У сучасному світі, де посилюється роль та вплив різноманітних соціальних мереж, відбуваються зміни у структурі як суспільства в цілому, так і взаємодій кожного його учасника. Вищевикладене зумовлює необхідність перегляду ставлення до явищ, які раніше не викликали занепокоєння. Безумовно, явище булінгу для українського суспільства є надзвичайно важливим та актуальним. Законодавство нашої країни взяло за основу розуміння булінгу, сформулювалося і постулювалося в західних країнах. Внесено важливі зміни до нормативно-правових актів, що стосуються адміністративної відповідальності за булінг, надано визначення поняття булінгу, виведено його ознаки. Але, як показує практика правозастосування положень про притягнення до відповідальності за булінг, законодавець, навмисне чи випадково, обмежився можливістю залучення за дії, що кваліфікуються як булінг, лише у рамках Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). І таке явище закріплюється щодо лише навчального процесу. Визначається перелік таких спеціальних суб’єктів, як вчителі, учні та інші особи. Існує також судова практика щодо застосування КУпАП за булінг. Однак у зв’язку з тим, що дуже часто неповнолітні піддаються різноманітному психологічному тиску та діям, які призводять до тяжких психологічних наслідків (травм, захворювань), адміністративної відповідальності за такі дії буде недостатньо. Мета нашої статті – обґрунтування внесення змін до Кримінального кодексу України; визначення нового складу кримінального правопорушення за вчинення булінгу, посилення відповідальності та покарання.