У звичайних і найпоширеніших справах, які вирішуються судами, виникають конфлікти, спір вирішується шляхом вирішення одного або кількох із цих питань: щодо фактів та їх доказів, щодо тлумачення норм, які надходять або доводяться до розгляду. Аргументація судового рішення – це аргумент на користь вибору, причини, на яку посилається суддя, і з метою визнати такий вибір обґрунтованим або, принаймні, не виключити його як довільного чи необґрунтованого. Судова аргументація є важливим механізмом, який забезпечує дистанцію між судовою діяльністю та суб’єктивними поглядами судді. Проблема дослідження відповідає тій вазі, яку судді надають аргументам, пов’язаним із доказами у кримінальній сфері. Таким чином, пропонуються роздуми про діяльність судді та обов’язок мотивувати судові рішення у кримінальній сфері, в яких на доказовий аспект впливає презумпція невинності. У цьому сенсі наводяться міркування щодо доводів факту в обстановці кримінального правопорушення, а згодом і в контексті застосування вироку. Підсумовуючи, очевидно, що аргументація фактів у кримінальній сфері має бути осмислена свідомо, усунення потенційної нераціональності в обґрунтуванні судового рішення. Відповідність судового рішення прагненням суспільства та загальним цілям права стає можливою завдяки тлумаченню та обґрунтованому застосуванню норм і правових принципів, а також загальних уявлень про право та мораль. Мотивація чи мотивування судового рішення, таким чином, є засобом, за допомогою якого легітимується реалізація права суддею, і може вважатися тією частиною рішення, в якій суддя, вказуючи на фактори, що сприяли формуванню суддею його переконання, розкриває причини прийняття ним рішення. Принцип обґрунтованості судових рішень не обмежується лише визначенням того, яке правове положення «відповідає» факту, що мав місце.