У статті проаналізовано афористичні висловлення як фігурально-риторичні конструкції, що мають універсальний характер, репрезентують систему аксіологічних настанов та ідеалів суспільства, формують національно-культурну концептосферу людини й етносу, слугують посутніми ідіолектними складниками мовостилю письменника. У контексті книги «У світлотінях летючої миті» Віталія Колодія їх досліджено в ракурсі реалізації глобальної настанови поетичного тексту, яка виявляється в оприявленні загальнолюдських принципів життя, національних пріоритетів і моральних чеснот людини, духовних засад соціуму в естетично довершеній, метафорично-образній синтаксичній структурі; у свідомому використанні автором афористичних конструкцій для естетичного впливу на адресата, створення високого стилю поетичного дискурсу, увиразнення його вишуканості та риторичності. Афористичні конструкції розглянуто в аспекті релевантних засобів вербалізації низки інтенцій (ствердження, спонукання, емоційності, оцінки, аргументації, переваги, протиставлення, естетичності), загалом скерованих на експлікацію прагнення автора констатувати ту чи ту інформацію, передати екзистенцію людського буття, активізувати та загострити увагу на важливій інформації, спонукати до роздумів над сенсом життя, над важливими подіями чи фактами, представити багатство та естетику українського мовлення, забезпечити функційність експресивних контрастів, репрезентувати синтаксичний почерк письменника, маркувати його лінгвістичну парадигму; визначено комунікативно-інтенційний зміст афористичних конструкцій та їхній експресивно-прагматичний потенціал, зреалізований в емоційно наснаженому текстовому континуумі, з опертям на синтаксичні експресеми (риторичні запитання, антифразисні висловлення, період, надфразну єдність тощо), псевдодіалогічність і графічну деструкцію. З використанням багатої ілюстративної бази постульовано твердження про те, що афористичні висловлення формують скарбницю філософських, інтелектуальних і моральних розмислів Віталія Колодія, вербалізують його авторські інтенції та письменницький ідіостиль, засвідчують глибоку мудрість і високу філологічну вправність митця, демонструють систему духовних цінностей і національних пріоритетів, актуальність і непроминальність художньої творчості сучасного українського письменника.