Мова є своєрідним кодом, що формує світосприйняття кожної людини, кодом, призначеним для фіксації всіх видів її діяльності, у тому числі й психічної. Інтелектуальний та емоційний плани мови взаємопов’язані, це тісно переплетені складники кожного висловлення, суб’єкт якого сам творить дійсність, обирає мовні засоби, які, на його думку, є найкращою можливістю для втілення його задуму. Естетична інформація, семантична ємність детермінують експресивно-образну організацію висловлення. Експресивність як прагматична категорія орієнтована на адресата, основна її функція – цілеспрямований вплив на читача (чи слухача) з погляду образної виразності. Експресивізація на рівні синтаксису – це підсилювальна функція синтаксичної конструкції, яка повинна «справляти враження» на адресата, актуалізувати той чи інший зміст, посилити прагматичний потенціал висловлення. Загальновідомо, що особливу виразну силу мають різні пунктуаційні засоби і прийоми, зокрема вживання тире, членування речення-висловлення на окремі сегменти тощо. Безперечно, це стосується і синтаксичних структур із дуплексивами.