Мотиваційний аспект та роль контексту у «художній» комунікації.
Abstract
Статтю присвячено відображенню авторської мотивації у прагматичній характеристиці тексту, визначенні зв’язку прагматичного й семантичного аспектів та ролі контексту в “художній” комунікації. Аналізуючи текст як продукт творчої діяльності особистості, обмеженої певними соціальними й літературними стандартами, приналежністю до конкретної історичної епохи й дотриманням нею моди (певних правил), а також низки інших, безумовно, релевантних для адекватного сприйняття художнього твору факторів, ми виходимо з того, що лінгвістичний аналіз тексту передбачає, перш за все, аналіз його вербальних компонентів і суто лінгвістичного контексту. Розгляд особливостей художнього тексту в контексті поняття мовної особистості передбачає вивчення низки питань, де важливим є аналіз феномена мовної особистості і, зокрема, її мотивації, яка може бути опосередковано співвіднесена з прагматичними характеристиками продукованого нею тексту. Базовою тезою для подальшого дослідження вважаємо тезу про взаємозв’язок експресивного, стилістико-синтаксичного і прагматичного аспектів художнього тексту. Мотиваційний рівень є домінувальним у стратифікаційній моделі мовної особистості, оскільки саме він виявляє мотиви і цілі, що рухають розвиток мовної особистості, керують її текстотворенням і, насамкінець, визначають ієрархію смислів і цінностей в її картині світу.
Семантичний аналіз тексту виявляється набагато складнішим, ніж аналіз значень слів і речень, з яких він складається, і передбачає зворотній шлях – від значення тексту – до значення слова чи речення. Елементи контексту є об’єктом пильної уваги у стилістиці і прагмалінгвістиці, а також долучаються до низки факторів, що детермінують поняття „стиль”. Процес адекватного сприйняття художнього тексту передбачає одночасне врахування всіх названих вище факторів: аналіз семантики синтаксичних одиниць та їх ситуативних конотацій, а також тих відношень, у які вони вступають у процесі створення тексту, виходячи з контекстних умов, у яких відбувається спілкування, врахування їх прагматичних функцій, нерозривно переплетених із комунікативними інтенціями автора тексту.