Здійснений аналіз практик місцевого самоврядування України у сфері декомунізації міських просторів Києва, Харкова, Одеси, Дніпра доводить, що з 2015 р. вони стали публічними аренами інтерпретацій минулого. Їх меморіальна символічна структура відображає конкуренцію між політичними акторами, які репрезентували конкуруючі комеморативні порядки. Практики місцевого самоврядування набули власної виразної специфіки у кожній з локальних макроспілнот. Зокрема, у Києві політика органів місцевого самоврядування означається нами як політична, що пов’язано з його статусом столиці України. Саме цей статус підпорядкував собі символічний простір локальної історії та ретроспективний реверс до історичних назв. Органи місцевого самоврядування Одеси та Харкова здійснювали декомунізацію із залученням, окрім політичної, прагматичної (Харків) та історичної (Одеса) практик перейменування. Ядром практик декомунізації символічного простору Дніпра є історична практика. Водночас, органи місцевого самоврядування усіх чотирьох міст України були суб’єктами політичної конкуренції («символічної боротьби») за право формувати та стверджувати уявлення про легітимний порядок символічного простору міста. Означаючи політику України у сфері декомунізації як таку, що має елементи символічного насильства, органи місцевого самоврядування підживлювали суспільну напругу, що супроводжувала реалізацію даної політик