Стаття висвітлює низку особливостей творення абстрактних іменників за допомогою тринадцяти продуктивних суфіксів у давньоанглійському періоді: -ness, -ung, -lác, -liest, -þu, - wist, -wíse, -hád, -cræft, -dóm, -scipe, -oþ, -rǽden. У зв’язку зі змінами у суспільстві в давньо- англійському періоді з’являється велика кількість нових понять, що зумовлює активне розширення словника, і словотвір займає важливе місце в цьому процесі. У нашому дослідженні аналізу підлягають як значення дериватів, так і значення та особливості основ, від яких вони утворені. Зокрема встановлено, що в назвах абстрактних понять суфіксацією супроводжувалися переважно основи-іменники та основи-прикметники, хоча дієслова, займенники, числівники, прислівники та прийменники також зустрічалися в ролі основ. При цьому семантика дериватів визначалася як значенням основи, так і значенням суфікса (у разі семи суфіксів вдалося встановити додаткове семантичне навантаження). З’ясувалося, що різні форми спільнокореневих основ використовувалися для утворення синонімічних рядів, однак іноді виникали слова з цілком відмінними значеннями. Одночасно характерним для деривації давньоанглійського періоду виявилося творення похідних слів від різних форм одного кореня або використання не початкової форми слова для деривації, що суперечить правилам сучасної англійської мови. У досліджуваному періоді існувала можливість використання одночасно більш ніж одного суфікса з подібним значенням для розширення/звуження або збереження значення основи, що також суперечить сучасним принципам суфіксації. Структурно-функціональний аналіз утворення давньоанглійських іменників з абстрактним значенням дав змогу сформулювати тринадцять семантичних правил деривації, що свідчить про високий дерива- ційний потенціал суфіксів у процесі творення досліджуваних іменників