ЕКСПРЕСИВНІСТЬ СТИЛІСТИЧНОЇ ІНВЕРСІЇ В СУЧАСНОМУ ЕПІСТОЛЯРНОМУ ДИСКУРСІ
Короткий опис(реферат)
У статті розглядаються особливості експресивного потенціалу стилістичної інверсії у сучасному епістолярному
дискурсі англійської мови, представленого сучасними епістолярними романами, що написані у формі традиційних
(David Ives “Voss” (2008), John Berger “From A to X” (2009), Thomas Wharton “Every blade of Grass” (2016), David
Mitchell “Cloud Atlas” (2004), Kate Cary “Bloodline” (2005)) та електронних листів (Rosie Rushton&Nina Schindler “P. S.
He’s Mine” (2000), Lucy Kellaway “Who moved my Blackberry?” (2006), David Llewellyn “Eleven” (2006), Hunter S Jones
“September Ends” (2015), Matt Beaumont “E” (2000)). Експресивність виникає в результаті вибору, вживання мовних
одиниць. Висловлювання вважається експресивним у тому разі, коли воно забезпечує високий ступінь уваги до
себе за рахунок своєї будови чи форми. Інверсія – порушення нормативного порядку розташування одиниць мови.
Стилістична інверсія передбачає навмисне порушення порядку слів з метою емоційного чи смислового виділення
будь-якого компонента і належить до групи виражальних засобів, що базуються на зміні порядку компонентів вихідної моделі.
У результаті дослідження було виокремлено типові структури стилістичної інверсії у досліджуваному матеріалі:
обставинні слова, що займають препозицію, модальне дієслово, що передує підмету, повна інверсія, препозиція
прийменникового додатка, предикатив у початковій позиції, а також інверсії з прямим додатком. Кожна структура
проілюстрована прикладом із розгорнутою експлікацією експресивного ефекту, що досягається у результаті маніфестації стилістичної інверсії. Всього проаналізовано 613 структур.
У результаті порівняльного аналізу досліджуваних романів, конституентами яких є електронні й традиційні
листи, зроблено висновок, що стилістична інверсія більш притаманна листам традиційної форми написання, в яких
збережена чітка структура, а описані події продукуються поширеними реченнями. На противагу, електронні листи
тяжіють до спрощення, зниження деталізації та фокусу на конкретику, в результаті чого спостерігаємо більшу кількість редукованих речень, усічених структур, отже, меншої кількості стилістичної інверсії.