Сакралізація та секуляризація виступають перманентними тенденціями культури будь-якої епохи. Починаючи з доби Відродження, а особливо у ХХ столітті, ці поняття нерідко стали об’єднуватися, формуючи феномен секулярних релігій, що претендують на єдину й остаточну істину. Небезпеки подібних політичних псевдорелігій ми зараз оцінюємо на власному досвіді, у часи вітчизняної війни України, яка бореться з російською навалою, й остання ґрунтується якраз на подібних цілком язичницьких моделях (з культом вождя, винищенням інакодумців тощо).