В статті здійснено аналіз генези фахової термінології. Авторка виокремила роботи румунської дослідниці Л. Мацедон, які наголошує на тому, що більшість термінів кінця ХVІІІ – ХІХ ст. було засновано на гімнастичному лексиконі, а першою роботою румунського авторства стала монографія професора Д. Іонеску «Термінологія вправ для порядку, вільних та з предметами та на снарядах». Крім того, був засвідчений факт використання термінів в різних трактуваннях: вправи або вид фізичної активності (використовувались для визначення вправ з фехтування, верхової їзди, боротьби до офіційної появи терміну «спорт»); вправи для тіла або «звичні, потрібні вправи для відродження людей», задля «тілесних сил». Визначено, що в той же період остаточно формується поняття «фізичне виховання» та «шкільне фізичне виховання», яке охоплювало, на думку Г. Мочану, гімнастику, ігри просто неба, екскурсії і прогулянки, зимні види активності в режимі дня закладу освіти. Доведено, що теорія і практика фізичного виховання школярів Румунії дослідженого періоду, її основна термінологія, потерпіли значні зміни в залежності від конкретних історично-соціальних умов, які відображали інтереси суспільства.