У статті розглянуто особливості зооморфної характеризації жіночих персонажів у художніх творах вікторіанської епохи. Автор аналізує романи, написані Ч. Діккенсом та У. Теккереєм, із метою виявити, яким зооморфним метафорам, позитивним чи негатив- ним, ці письменники надавали перевагу, уподібнюючи жіночі персонажі тваринам якогось роду. Зарахування зооморфного найменування до позитивної чи негативної оцінки героїнь залежить від трьох ключових чинників, а саме: від денотативного значення самої зооморф- ної лексеми, її означення та контексту використання. Два останні фактори відіграють важливу роль, оскільки можуть надати негативного забарвлення позитивному зооморфу і навпаки. З урахуванням цих чинників у процесі дослідження виявлено, що в аналізованих романах автори надають перевагу негативним зооморфним найменуванням персонажів- жінок, порівнюючи їх як із тваринами загалом, так і уподібнюючи їх різним диким і свійським тваринам, таким як амфібії, водні тварини, комахи, павукоподібні, птахи, рептилії, ссавці. Використання диких тварин у зооморфах значно переважало застосування свійських. Серед зооморфних метафор, які використовували письменники для характеризації жінок, трапля- лися як ординарні дикі тварини, так і екзотичні та міфологічні. Для позитивної характе- ристики жіночих персонажів Ч. Діккенс використовував тільки одну зооморфну метафору, а У. Теккерей уподібнював їх птахам. Переважання негативних зооморфних метафор в описі героїнь може свідчити про те, що письменники використовували їх із метою створити негативний образ своїх героїнь, а подальші дослідження інших емоційно-оцінних мовних одиниць, використаних у романах, допоможуть виявити, чи вибір авторами мовних одиниць може бути показником ставлення до жінок та їх суспільного статусу у вікторіанську епоху розвитку Великобританії.