У статті досліджено основні наукові підходи до розуміння природи «справедливого правосуддя», співвідношення цього терміна з поняттям «судочинство» в контексті діяльності органів судової влади. Зазначено, що уявлення про справедливе правосуддя формується під впливом двох обставин: суб’єктивних, що характеризують зміст поняття «справедливість» на певному етапі розвитку держави, і об’єктивних, які ґрунтуються на нормах чинного законодавства, конкретній судовій практиці, що створюється самими ж судами. Наголошено, що основними ознаками справедливого судового рішення є законність та обґрунтованість.