У монографії комплексно досліджено українськомовний питальний дискурс, виокремлено його інтенційну домінанту, усебічно схарактеризовано структурно-семантичні параметри і функційний потенціал питальних висловлень як посутніх його складників. Визначено роль категорій діалогічності й адресатності, що детермінують перебіг питального дискурсу й увиразнюють адресантно-адресатний континуум людської комунікації. На широкому фактичному матеріалі з’ясовано специфіку питальних висловлень у діалогічному та монологічному регістрі комунікації, у толерантних й атолерантних моделях його реалізації, у різних дискурсивно-стильових формах української мови.