| dc.description.abstract | Незважаючи на те, що в національному за-
конодавстві існує пряма, загальна заборона на
використання у рекламі тверджень та/або зо-
бражень, які є дискримінаційними, так і безпо-
середньо висування вимог дискримінаційного
характеру за ознаками раси, кольору шкіри,
статті, віку, стану здоров’я, сексуальної орієн-
тації тощо у рекламі про наявні вакансії, остан-
ні (дискримінаційні оголошення про роботу) і
надалі продовжують залишатися «невід’ємним
атрибутом» процесу працевлаштування. Варто
зазначити, що дискримінація працівників/кан-
дидатів в оголошеннях про роботу поширена не
лише в Україні. Кожна країна в тій чи іншій мірі
зустрічається із таким видом дискримінації, як
наслідок на законодавчому рівні встановлюють-
ся вимоги щодо оголошень про роботу, а саме:
до їхнього змісту, місця публікації; детально
прописуються випадки, коли переваги за тими
чи іншими ознаками все ж таки допускаються;
відповідальність роботодавців за порушення за-
конодавства.
У статті здійснено стислий ретроспективний
аналіз національних законодавчих вимог щодо
заборони дискримінації у рекламі послуг із пра-
цевлаштування; проаналізовано положення нор-
мативних актів, які встановлюють порядок при-
тягнення до відповідальності рекламодавців за
порушення антидискримінаційних норм. Зробле-
но висновок, що загалом внесені зміни у чинне
законодавство у сфері відповідальності рекламо-
давців заслуговують на позитивну оцінку, проте
відкритим залишається питання про ефективність
штрафів у реальній боротьбі із дискримінацією на
практиці.
Здійснено дослідження існуючих законодавчих
вимог щодо оголошень про роботу та відповідаль-
ності за їх порушення у таких країнах як США,
Австралія, Франція, Німеччина, Великобританія.
Порівняльно-правовий аналіз національного та
зарубіжного законодавства дав можливість підсу-
мувати, що: 1) перелік ознак за якими дискримі-
нація в оголошеннях про роботу забороняється,
майже аналогічний; 2) зарубіжне законодавство,
як правило, досить детально визначає можливість
відступу від антидискримінаційних вимог, на про-
тивагу національному; 3) у зарубіжній практиці
також існують вимоги і щодо місця публікації,
розміщення оголошень, недотримання яких може
свідчити про приховану або непряму дискриміна-
цію, в Україні ж станом на сьогодні такі відсутні;
4) відповідальність, як і в Україні, у більшості ви-
падків настає у вигляді накладення штрафів, хоча
можливі і попередження. | uk_UA |
