Ви вчення функціонування термінологічних одиниць у фа ховій мові передбачає структурний, семантичний та прагматичний аспекти. Основними етапами описового методу були: виок ремлення термінів досліджуваної субмови, виявлення їх диференційних ознак, інтерпретація та класифікація виділених одиниць. Структурні типи термінів аналізуємо за допомогою словотвірного аналізу. Ця методика дає змогу класифі кувати дипломатичні терміни за їх структурою. Терміни -словосполучення та терміни-композити як структурний вид термінів німецької фахової мови дипломатії дослі джуємо засобами словотвірного та компонентного ана лізу. Словотвірний аналіз використовуємо для визначен ня базових словотвірних моделей термінів словосполучень і термінів-композитів. В такий спосіб виявляємо двочленні (представлені головним чином конструкцією іменник + прикметник), тричленні (прийменникові та безприйменникові конструкції) та, власне словосполучення, що складаються з чотирьох та більше компонентів (невелика кількість вживань)1 . За методикою безпосередніх складників проводимо аналіз термінів-словосполучень досліджуваної субмови. Спо чатку виділялося ядро членованої конструкції, а потім її периферійний елемент. Наприклад, у ТС fliegender Bot schafter слово Botschafter – ядро, а fliegender – перифе рійний (маргінальний) елемент, у ТС den Frieden festigen дієслово festigen – ядро, а den Frieden – маргінал. Аналіз термінів-композитів продемонстрував, що у терміноло гії дипломатії найбільшу групу становлять композити, утворені шляхом додавання двох основ.